«Просив батько, просила мати, і я Вас прошу прийти до мене на весілля ...». Згідно ісконно українським народним традиціям, такі слова каже наречена, коли в супроводі двох подруг запрошує людей на своє весілля. Але час іде, все також стрімко змінюється, і подібних весільних традицій зараз дотримуються не так часто, як раніше. А з часом всі ці традиції забуваються і йдуть на сторіночки історії ...
Але сьогодні у нас є прекрасна можливість дізнатися про те, як колись готувалися до весілля наші предки, які обряди і традиції супроводжували це свято, як саме проходило святкування весілля.Дізнатися про все це можна в Музеї українського весілля, який знаходиться в селі Великі Будища Полтавської області, яке розташоване всього лише в 6 км від відомої всім Диканьки.
Ідея створення Музею українського весілля в селі Великі Будища належить талановитому і креативному директору місцевого Будинку культури Трипільської Оксані Борисівні. Її пропозицію відкрити народний музей в порожньому приміщенні щиро підтримало все населення села Великих Будищ.
Можливо, хтось захоче заперечити, сказавши, що це не новина - створити народний музей - адже їх в Україні сотні. Але це могло б бути й так, якби не творча натура шановної Оксани Борисівни. Адже все, що робить ця жінка, вона ніколи не робить, так як усі. Її ініціативу підтримало багато людей - практично кожен житель села взяв участь у створенні, музею, місцева церква подарувала музею багато красивих традиційних вишитих рушників, велика кількість весільних рушників принесли жителі.
Експонати Музею українського весілля - різнокольорові старовинні прикраси, різні вишиті рушники і сорочки, величезна кількість різноманітних предметів побуту жителів українських сіл. Головними родзинками серед усіх експонатів Музею українського весілля є справжнє весільне плаття, в якому в 1926 році виходила заміж жителька села Великі Будища Олена Кравченко, а також величезна старовинна скриня з приданим нареченої, в яке знаходиться 12 вишитих сорочок і 40 рушників. Основна частина колекції музею збиралася впродовж 5 років, і вона досі продовжує поповнюватися новими цікавими експонатами.
Але все-таки головною особливістю, або, так званою, родзинкою Музею українського весілля є зовсім не колекція експонатів, а унікальна можливість для кожного туриста стати свідком або учасником справжнього українського весільного обряду. Під час цього обряду всі учасники начебто переносяться в минуле, в той час, коли всі традиції та звичаї українського весілля дбайливо зберігалися і дотримувалися. Часто буває таке, що учасники цієї неймовірної інсценівки українського весілля плутають нереальність з реальністю. У кожному залі цього музею все до дрібниць відтворює обстановку побуту українського села столітньої давності.
Тут абсолютно все справжнє. Напої на столі - справжні, і їх щедро наливають і припрошують випити за щастя і здоров'я молодих. Закуски - також справжні українські страви, приготовлені за старовинними рецептами наших прабабусь. Під час екскурсії гості відчують неповторну атмосферу традиційного українського весілля, почують народні весільні пісні, спробують самогоночки, побачать народні танці, а також те, як повинні вести себе наречений і наречена, що повинні робити батьки, свідки і просто гості. Загалом, нудьгувати нікому не доведеться!
Незважаючи на такий маленький період існування, про музей вже є одне повір'я. Якщо дівчина одягне «понарошку» весільне плаття з Музею, то дуже скоро вона вийде заміж. Втім, це зовсім не дивно, оскільки абсолютно кожен експонат даного музею був свідком справжнього весілля, а то і не однієї.
Крім того, що відвідати музей в якості гостя, тут можна і побратися. Церемонію одруження проведе представник законної влади - голова місцевої сільради.
Як відомо багатьом, весілля на Полтавщині здавна гуляється по три дні. За ці три дні проходить безліч обрядів і традицій. Організаторам всіх весільних обрядів в цьому Музеї вдалося вибрати найцікавіше, найсуттєвіше з традицій українського весілля і вкласти це все в півторагодинний сценарій дії. На жаль, більше часу виділити вони не можуть, оскільки дуже багато відвідувачів. Весільний обряд в Музеї українського весілля проводить народний ансамбль України «Берегиня».
Полтавка Ольга Ільїна та Сергій Влох, що живе у Дніпропетровську, побрались 12 жовтня у селі Великі Будища. Розписались наречені у ДРАЦСі, а потім їх одружували в народному музеї українського весілля, як 100 років тому. У ДРАЦСі брали шлюб, як більшість: Сергій – у костюмі, Ольга – у білій сукні. – Оскільки я одна дитина в батьків, мама дуже хотіла, щоб було як у людей, бо мовляв, не зрозуміють, – розповідає Ольга. Тож ми вирішили піти на поступки, і в мене була біла сукня і довга фата. А потім ми разом зі свідками переодяглися в національний одяг (його брали у самодіяльних колективів). До речі, Ольга мала крайку (пояс), якій майже 100 років. Цю деталь одягу – сімейну реліквію – на весілля привезла Олина тітка з Житомира. Крайка передавалась із покоління в покоління, Оля – 4-е покоління. Разом із гостями молоді стали учасниками театралізованого дійства. – Увесь обряд тривав близько години, нас саджали на посад на кожух, словом, усе проводилось за народними звичаями, – говорить полтавка. Тож завітайте до музею стародавного весілля.
У МУЗЕЇ УКРАЇНСЬКОГО ВЕСІЛЛЯ ПРОБУДЖУЮТЬ «ГЕННУ ПАМ’ЯТЬ»,
ВЧАТЬ ЗБИРАТИ ПРИДАНЕ,
ВІДРОДЖУЮТЬ ЗАБУТІ ТРАДИЦІЇ.
Телефонуйте 066 78 313 26 Валентина Іванівна
Немає коментарів:
Дописати коментар