Буває, що декілька раз на рік до нас приїздять. Від Харкова до Диканьки добиратися на авто 2 години, крім того на берегах Ворскли пройшло дитинство Ані. Дитячі спогади про річку, білий пісочок, верболози і аромат м'яти по берегах тихої Ворскли спливає щораз у па'мяті. Тоді Льоша піддається вмовлянням дружини -і ось вони у нас: Аня, Льоша і Ваня.
Цього разу до дітей і онука Ваника приєдналися і батьки, залишивши гамірне місто. Не пошкодували: враз згадалося далеке сільське життя у постійних господарських турботах, ранки до схід сонця, голосне заливання півня.
Картини природи і неозорого горизонту чарують неповторною красою. Так красиво буває тільки на Україні!
http://ruraltourism.com.ua/?a=viewfarm&id=687
Алексей (Харьков) 17 августа 2015, 9:41
Вспоминая детство, радуешься, что было село, где жили бабушки и дедушки, и куда можно было уехать летом и провести время на природе, вдали от городской суеты. Сыну 4 года, специально искали место, куда бы можно было привозить ребенка летом, на речку, на свежий воздух, туда, где звездное небо, поля и леса. Нашли такое место у Валентины Ивановны в Диканьке. Приезжаем уже третий год. Сыну нравится, прием очень теплый, принимают уже совсем как родных. К хорошему и правда привыкаешь крепко.))) Обязательно приедем снова. Спасибо за гостепреимство!!
Немає коментарів:
Дописати коментар