Традиційно Україна святкує Рождення Христове 7 січня. Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. А перед тим 6 числа разом з першою (Віфлиємською) зіркою на небі уся родина сідає за спільну вечерю, щоб відсвяткувати народження Ісуса. Головна традиція – це свята вечеря, яка складається зі дванадцяти страв. Але "королевою" столу, звісно, є кутя.
Колись із нею навіть проводили певний обряд. Господар хрестив страву, пробував першу ложку, а потім трохи підкидав вгору. Якщо до стелі прилипне хоч трохи, то наступний рік буде врожайним. Зараз, звісно, ця традиція не виконується. По краю столу господиня розкладала часник і також клала солому на підлогу. Часник по краям столу господині ставлять і по сьогодні. Вважається, що він цілий рік не буде пускати в дім злих духів. А кутю зазвичай готують густу та щедро заправлену горіхами та маком. У "Затишній оселі" - хаті сільського зеленого туризму для гостей і для господарів Різдво - шановане свято. 7 січня вранці найменший з поміж чоловіків- хлопчик у великій глиняняній мисці готує кутю, щоб нею пригостити рідню. 
Гості із Києва по суровій заметілі добиралися до Різдвяної Диканьки, щоб зустрітися із гоголівськими героями, відчути містику цього краю. Крутило-мело-ліпило у нас так напередодні Різдва - світу білого не видно було. Ну точно, по гоголівському сценарію. Десь і місяць зник із неба, снігу насипало кучугури, мороз ударив добрячий - ось Вам Різдвяна Диканька!
Всі гості "Затишної Оселі" на ранок після пережитої зимової кушпелі переглядають знаменитий фільм "Вечори на хуторі біля Диканьки". У один голос стверджують, що були самі героями того дійства, яке описав великий письменник. От і не вір у дива і містику після цього!
Немає коментарів:
Дописати коментар