ОПІШНЯ -" УКРАЇНСЬКИЙ РИМ" ПОНАД ВОРСКЛОЮ

 За сорок км. від Полтави і 25 км. від Диканьки розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців».

Понад річкою Ворсклою на семи мальовничих пагорбах розкинулося селище міського типу Опішня. Археологічні знахідки свідчать, що на цьому місці ще до нашої ери існувало кілька городищ. Однак перша писемна згадка про «український Рим» датована лише ХІІ століттям.

Офіційна назва селища «Опішня». Однак самі жителі здебільшого вживають давню етнографічну назву «Опішне».

«Під впливом російських канцеляристів назву було змінено ще за радянської доби на «Опішня». Але населення ще досі говорить «Опішне», «Опішнє».. Уже кілька століть Опішню називають гончарською столицею України, адже споконвіків у селищі займалися гончарним промислом. Місцеві мешканці кажуть, що саме тутешні майстри придумали глиняних баранців та свистунців.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця віддавна славилася в усьому світі. На межі ХІХ та ХХ століть гончарною справою у селищі займалися близько тисячі родин. У другій половині ХХ століття протягом сорока років в Опішні працював завод «Художній керамік». Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі.

Гончарська столиця України – це справжній культурний осередок. На території селища розташований Національний музей-заповідник українського гончарства. До його складу входять три меморіальні музеї-садиби опішнянських гончарів та колекціонерів, Центр розвитку духовної культури та Музей родини Кричевських.

 «Український Рим» стає «туристичною Меккою» на початку літа та восени.

Чи не найбільше туристів щороку наприкінці червня приїздять на вже традиційний тиждень національного гончарського мистецтва в Опішні «Здвиг».

1 липня 2017 року в Українській Гончарній столиці  Національний фестиваль гончарства. 

Програму феєричного дійства складуть:
• ФОЛЬКЛОРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «ГОНЧАРСЬКЕ ПЕРЕВЕСЛО», що презентує фольклорні колективи й естрадні етногурти України;
• ДЕВ’ЯТИЙ МІЖНАРОДНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ЯРМАРОК «Гончарний Всесвіт в Україні – 2017» («PotteryUniverseUkraine–2017»). Годі шукати кращого місця, де водночас можна зустріти КРАЩИХ МИСТЦІВ України – гончарів, художників-керамістів, майстрів інших видів народного мистецтва, а також науковців, колекціонерів та підприємців! В Опішному ярмаркові традиції відроджуються як національна культурна автентика!
• СЬОМИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРС ГОНЧАРСЬКОГО БОДІПЕЙНТІНГУ «BodyCeramicFestUkraine» – дивовижна мистецька акція, спрямована на пізнання гончарських традицій через декорування тіла людини на гончарську тематику;
• виставка творів учасників СЬОМОГО Національного ковальського фестивалю «ВакулаФЕСТ-ХХІ», яка демонструє високомистецькі твори ковальства на тему гончарства й відроджує традиції ремесла металу та вогню;
• ВИСТАВКИ КЕРАМІКИ в Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури, мистецькі проекти художників-керамістів, майстрів-гончарів, ковалів;
• ГОНЧАРСЬКІ МАЙСТЕР-КЛАСИ;
• КОВАЛЬСЬКІ МАЙСТЕР-КЛАСИ;
• ДИТЯЧІ КОНКУРСИ Й РОЗВАГИ;
• УКРАЇНСЬКА КУХНЯ.

Координати Фестивалю:

Дата проведення – 1 липня 2017 року, початок о 10.00 год.

Місце проведення – Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (вул. Явдохи та Гаврила Пошивайлів 3, Опішне, Полтавщина).

Місце поселення: "Затишна оселя" - сільська гостинна садиба зеленого туризму у ДИКАНЦІ, тел.: 066 78 313 26

ДИКАНЬКА - ОДНЕ із 7 ЧУДЕС УКРАЇНИ

9 листопада 2016 року названо переможців акції “7 чудес України: історичні міста та містечка”

У Великій лаврській дзвіниці Києво-Печерської лаври відбулася церемонія нагородження переможців акції “7 чудес України: історичні міста та містечка”.
Переможці традиційно визначалися за сумою результатів Інтернет-голосування та опитування експертів (50/50). До числа 100 експертів входять керівники національних заповідників, музеїв, кафедр туризму вищих навчальних закладів України, науковці та експерти у галузі туризму, представники туристичних компаній, що займаються внутрішнім туризмом.

Отож, за сумою результатів Інтернет-голосування та анкетування експертів Оргкомітет визначив такі міста-переможці в акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» (ЗА АБЕТКОЮ):
Бердянськ (Запорізька обл.)
Біла Церква (Київська обл.)
Галич (Івано-Франківська обл.)
Диканька (Полтавська обл.)
Канів (Черкаська обл.)
Ніжин (Чернігівська обл.)
Хуст (Закарпатська обл.)

ФЕНОМЕН ГОГОЛЯ

Среди писателей своего времени он предстает как уникальный феномен, увлекающий своих почитателей в мир, в котором сосуществуют смешное и ужасное.
«Гоголю не было образца, не было предшественников ни в русской, ни в иностранных литературах. Все теории, все предания литературные были против него, потому что он был против них. Чтобы понять его, надо было вовсе выкинуть их из головы, забыть об их существовании, — а это для многих значило бы переродиться, умереть и вновь воскреснуть,» — писал Белинский о Гоголе. Лучше него и не скажешь об удивительном даре этого гения.

Классик французской литературы XX века Анри Труайя так высказывался о Николае Васильевиче: «В глазах западного читателя двумя столпами русской литературы являются Ф. М. Достоевский и Л. Н. Толстой; в глазах российского читателя оба они находятся в тени невысокого роста человека с длинным носом, птичьим взглядом и саркастической улыбкой. Этот человек является, возможно, самым экстраординарным, гением-самородком, которого когда-либо знал мир. Среди писателей своего времени он предстает как уникальный феномен, который, очень быстро избавившись от влияния других, увлекает своих почитателей в мир фантасмагорий, в котором сосуществуют смешное и ужасное».

20 цитат из произведений Гоголя:

1. Оно, конечно, Александр Македонский герой, но зачем же стулья ломать? «Ревизор»
2.Я тебя женю так, что и не услышишь. «Женитьба»
3.Подымите мне веки: не вижу! «Вий»
4.Я тебя породил, я тебя и убью! «Тарас Бульба»
5.Как ни глупы слова дурака, а иногда бывают они достаточны, чтобы смутить умного человека. «Мертвые души»
6.Я говорю всем открыто, что беру взятки, но чем взятки? Борзыми щенками. Это совсем иное дело. «Ревизор»
7.Эх, русский народец! Не любит умирать своей смертью! «Мертвые души»
8.Ничего нет сердитее всякого рода департаментов, полков, канцелярий и, словом, всякого рода должностных сословий. Теперь уже всякой частный человек считает в лице своем оскорбленным всё общество. «Шинель»
9.Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! «Майская ночь, или утопленница»
10.Отчизна есть то, что ищет душа наша, что милее для нее всего. Отчизна моя — ты.» «Тарас Бульба»
11.Ребенка окрестили, причем он заплакал и сделал такую гримасу, как будто бы предчувствовал, что будет титулярный советник. «Шинель»
12.Газета может потерять репутацию. Если всякий начнет писать, что у него сбежал нос, то… И так уже говорят, что печатается много несообразностей и ложных слухов. «Нос»
13.Один там только и есть порядочный человек: прокурор; да и тот, если сказать правду, свинья. «Мёртвые души»
14.Какого горя не уносит время? «Старосветские помещики»
15.Обращаться с словом нужно честно. Оно есть высший подарок Бога человеку. «Выбранные места из переписки с друзьями»
16.Нет уз святее товарищества! Отец любит свое дитя, мать любит свое дитя, дитя любит отца и мать. Но это не то, братцы: любит и зверь свое дитя. Но породниться родством по душе, а не по крови, может только один человек. «Тарас Бульба»
17.Все обман, все мечта, все не то, чем кажется. «Невский проспект»
18.Есть у русского человека враг, непримиримый, опасный враг, не будь которого он был бы исполином. Враг этот — лень. Письмо К. С. Аксакову, март 1841, Рим
19.Чему смеетесь? — Над собою смеетесь!.. «Ревизор»
20.Скучно на этом свете, господа! «Повесть о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем»

ВОНИ ВІДПОЧИВАЮТЬ У "ЗАТИШНІЙ ОСЕЛІ" із 2013 року

Щорічно харків'яни гостюють у Диканці. Тут їх зустрічають як рідних, а Ванюшка виріс на наших очах. Вперше приїхали Аня і Льоша, коли малий Ваник тільки-но почав ходити.і вчився розмовляти. Зараз він підріс і восени піде до школи.Молоді батьки дбають про розвиток дитини.Вони з ним всюди: у полі, на річці. вночі виїжджали на пікнік, обстежили разом всі заповідні місця, урочища. пам'ятки природи і архітектури. Побували у музеях, проводили майстер-класи.Зараз до дітей і внучка приєдналися батьки Льоші. Разом із внуком гуляють оселею, бавляться курчатами, годують черепаху, збирають шовковицю. Всі разом виїжджають на природу, ходять знайомими стежками, відвідують знайомі місця. Диканька не набридає, тут чисте повітря, чудові краєвиди, домашня їжа.

ПОДОРОЖУЄМО ПОЛТАВЩИНОЮ

Віктор і Вікторія із Енергодару у гостях "Затишної оселі"  Як і годиться, спочатку відвідали обласний центр - Полтаву.  Побували у  музеях, заходили до храмів, милувались краєвидами.                  Диканька цікава для туриста своєю історією та славною минувшиною. Тому оминути Гоголя край ніяк не можна було. Вразив запорожців наш краєзнавчий музей, цікаву екскурсію провела Галина Іванівна Золотайко - великий знавець музейної справи. Були гості біля ставків, розмовляли із велетами-дубами, Пушкінські слова із поеми "Полтава" цитували по пам'яті: "Цветет в Диканьке древний ряд....".У "Шинку" іх зустрічав сам пан Голова, шанував гостинно. Опішнянська кераміка, музейне різноманіття  столиці гончарів здивувало колоритом і багатющим талантом умільців. А ще вогнище вечорами, тихі ночі, а спозаранку  крик півня не залишили  байдужим до  сільського, розміреного  життя.

   

ЕКСКУРСІЯ ІСТОРИЧНОЮ ДИКАНЬКОЮ

Гоголівський маршрут  обирають для подорожей люди не байдужі до історичної минувшини  нашої Батьківщини. Про Гоголя у Диканці нагадує все: і храм, назви вулиць і сквер, легенди  і   бувальщини.Тут переплетено неймовірно-міфологічне із реальним життям диканьчан і гоголівських героїв. Зустріти пана Голову і Солоху - так же звично, як скуштувати  галушок чи вереників із сметаною.
Маріуполь гостює у Диканці. Двохгодинна екскурсія Диканькою перетворилася у розкішну подорож славним минулим. Бачити на власні очі 800-літні велетні дуби і пройти під  аркою, де ходили царі, ступати стежкою, де ходили поети і письменники, черпати  із ставків силу духу і тіла, вдихати аромати бузкової ями і акації цвіту - сам проймешся духом старовини, відчуєш сили народу, та прозрієш духовно.
 Гості із півдня потрапили у Диканьку  саме на Трійцю - Зелені Свята, це фото зроблене біля Святотроїцької церкви, де проходила святкова служба.  Саме цю церкву у свої творах описував Гоголь. У ній неодноразово бував, коли навідувався у Диканьку. Вона знаходиться у центрі селища, до неї і зараз велелюдний прихід, її золоті куполи видно на саму окраїну.
Маріупольці зачаровані побаченим, вони торкалися історії, бачили  крізь  віки і покоління. 

МАРІУПОЛЬ ПОДОРОЖУЄ ПОЛТАВЩИНОЮ