МУЗЕЙ СТАРОВИННОГО ВЕСІЛЛЯ

У Полтавській області з’явився цілком фантастичний музей, його відкрили 14 жовтня 2008 року,  якраз на Покрову. Тут же зіграли й перше весілля — Марії і Дениса Деєвих.

 Його творці повністю зламали музейні канони. З чим у нас зазвичай асоціюється музей? Тиша. Таблички з грізними написами: «Руками не чіпати!», «Експонати під охороною!» тощо. У музеї, про який йдеться, навпаки, що галасливіші гості — то краще. Експонати не лише можна чіпати руками — ними можна користуватися за прямим призначенням. Наприклад, спробувати витягнути з печі спеціальним рогачем горщик-казанок. Тут можна не тільки побачити стародавню весільну церемонію, а й самому стати учасником обряду.

Відвідувачі з музею йдуть з подарунками. Тут екскурсантам дають в дорогу пиріжки. Пиріжки, до речі гарячі, прямо з печі. Не музейної печі, а справжньої.

Особливість музею в тому, що тут можна не просто доторкнутися руками до експонатів, а перенестися в минуле. Перенестися у прямому сенсі цього слова. Зіграти весілля чи інсценувати його. У світлиці все, аж до останньої дрібниці — відтворена обстановка побуту столітньої давнини. Учасники неймовірного дійства інколи плутають реальність із нереальністю. Як і належить, на весіллі п’ють за здоров’я і щастя молодих. Напої — справжні. Закуски на столі — стародавні українські страви, приготовані за технологією прабабусь.

До речі, прямо в музеї можна й побратися. Все по-справжньому, шлюб оформить представник законної влади — голова місцевої сільради.

Ідея створення музею належить директорові Будинку культури Оксані Борисівні Трипольській. Чом би в порожньому приміщенні не відкрити народний музей? Пропозиція знайшла щиру підтримку серед мешканців Великих Будищ.

Музей робить надзвичайно корисну справу, популяризуючи народні традиції та звичаї. Адже кожен, хто побував тут, потім намагається і в себе запровадити багато запозичених елементів стародавнього українського весілля. До того ж сотні гостей викладають побачене в соціальні мережі. Тому до Великих Будищ заносить гостей із Росії, Китаю, Японії, США... Вони приїздять сюди разом із перекладачами. Уже бачили тут і міжнародні шлюби. Скажімо, дівчина з Франції виходила в музеї заміж за полтавського хлопця.

Слава про музей розходиться миттєво. Тут уже побували члени дипломатичного корпусу більше сотні країн. У Великих Будищах проходила Всеукраїнська краєзнавча конференція.

Незважаючи на те, що музей ще молодий, почали складатися свої традиції. Сьогодні вже ті, хто тут зіграв весілля, приїжджають відзначити чергову річницю одруження. І привозять із собою родичів, а ті, в свою чергу, відзначаючи важливу родинну подію, звертаються до послуг музею. Коли добра справа, то й підтримку знайде, приживеться і помножиться. Музею бути, а Вам жити у  любові  та  слагоді!