ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ - ТРІЙЦЯ

           

Цього дня стародавні римляни святкували день предків — розалії, назва свята,  мабуть, походить від назви квітки — троянди (рос. роза). Традиція святкування була перейнята давніми слов'янами, а пізніше, з прийняттям християнства на Русі, органічно злилася зі святом Трійці.

Зелені свята –  свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу.

 Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи і головні атрибути Зелених свят.

Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, лепехою.

Троїцьке зілля не викидали, а сушили й у відварах із нього мили волосся, — щоб не боліла голова, парили хворі ноги, клали під голову покійникові — «щоб йому і на тім світі пахло». Суха лепеха мала відганяти мишей, а в гнізді квочки — допомагати виводитись курчатам. Особливо цінували зілля, свячене у церкві. Клечальне зілля після свят не викидають, його затикають за образи і використовують протягом року від хвороб, зглазу, нечистої сили.

Черпаймо святкову обрядовість з прадавніх джерел духовної культури українців, збережімо її багатогранний колорит для наступних поколінь і продовження свого роду.

У Зеленій Неділі, як у вишиванці,  збережений код нації українців

 З приходом Зеленої Неділі прийди до України мир.