ТАЄМНИЧА ДИКАНЬКА

Багато є в Україні малих, середніх і великих міст та містечок, але Диканька Гоголева — одна. Немає в ній таких старовинних фортець, як у Кам’янці-Подільському, таких храмів, як у Почаєві, такого парку, як Софіївка в Умані, і навіть таких тканих рушників, як у Кролевці. Зате є щось таємниче, про що й Гоголь не все до кінця розповів, а нинішні дослідники чи то лінуються, чи то не вміють з’ясувати.

Вздовж вулиць попід дворами ростуть рядами вишні, що вкриваються навесні білопінним райським цвітом, а влітку — міріадами рубінових ягід. Аж от серед буйної зелені садів вигулькує Тріумфальна арка при в’їзді, чи купол такої ж давньої Миколаївської церкви родини Кочубеїв на узліссі. Та ще мало не від часів Ноя — Парасоцький ліс зі старожилами-дубами. Повідають диканчани гостю, що під селищем тягнуться в бік Великих Будищ і Чернечого Яру підземні ходи з часів козаччини, а може, й Київської Русі.