ВОДОХРЕЩА

Святом Богоявлення, відомим у народі як «Водохреща», «Ордан», «Ардан», «Йордан», «Відорощі», завершувалося різдвяно-новорічне дванадцятидення.
На Водохреща обов’язково ходили до церкви. Кульмінаційним моментом свята Богоявлення було безпосереднє освячення води, коли священик занурював хрест у воду. За давньою традицією ця церемонія проходила 19 січня просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Напередодні свята на льоду спеціально вирубували великий хрест, потім пробивали ополонки, а з льоду й снігу робили одне або кілька скульптурних зображень хреста, які нерідко обливали буряковим квасом, від чого ті набували червоного кольору. Навколо хрестів подекуди ставили ялинки чи інші вічнозелені дерева. У багатьох населених пунктах облаштування місця «Ордані» вважалось почесним обов’язком парубочої громади.

Багатолюдні хресні ходи до річки влаштовувалися у день Водосвяття в селах і містах України. Поява птахів на Йордана символізувала «Духа Божого», який зійшов в образі голуба з небес. Водохреща — суто християнська традиція. А походить вона ще від хрещення Ісуса, яке він прийняв від Івана Хрестителя на річці Йордан у 30-річному віці. Саме ця подія започаткувала одне з семи головних церковних таїнств — Таїнство водохрещення, що знаменує ніби нове народження людини (а зараз найчастіше — маленької дитини) для життя у Христі.

19 січня називають не тільки святом Водохреща, а й Богоявлення.   За християнськими переказами, коли Ісус після хрещення виходив із води, з небес почувся голос Бога-Отця, що назвав його своїм Сином. За цим на плече Ісуса опустився голуб — Святий Дух. Отже, Бог з'явився у цей день у трьох іпостасях: у голосі — Бог-отець, у плоті — Син Божий, а у вигляді голуба — Дух Святий.