Великі Сорочинці
“… дорога, верст за десять до містечка Сорочинці кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. …” так писав Микола Гоголь. Зараз Національний Сорочинський ярмарок – щорічне театрально-торгове дійство, на яке з’їжджаються сотні тисяч людей з України та світу. Ласкаво запрошуємо на ярмарок і Вас з родиною та друзями, задоволення отримають як гурмани, так і меломани.
Крім гамірного ярмарку в Сорочинцях знаходиться шедевр українського сакрального будівництва Спасо-Преображенська церква (1732-1734р.), збудована в стилі козацького бароко за кошти уродженця містечка гетьмана Данила Апостола. В церкві зберігся унікальний семиярусний дерев’яний різьблений іконостас шириною22 метри, висотою17 метрів, який складається з понад ста ікон.
На шанувальників Гоголя чекають в літературно-меморіальному музеї, який розташований на місці садиби в якій народився письменник.
Гоголеве
В ньому знаходиться родовий маєток великого письменника, в якому пройшли його дитячі та юнацькі роки, сюди він часто приїздив протягом життя. Зараз в садибі Гоголів-Яновських відкрито Державний музей-заповідник М. Гоголя, в якому знаходиться батьківський будинок, флігель, мальовничий парк з альтанкою та гротом.
Опішне.
Гончарська столиця України, в якій вже протягом трьох тисячоліть розвивається це ремесло. Зараз тут створено Національний музей-заповідник українського гончарства, в якому розташований музей гончарства, комплекс земської губернської гончарної майстерні, садиби-музеї А. Селюченка і родини гончарів. Опішне є найвищим поселенням на Полтавщині, на території поселення знаходяться унікальні пам’ятки археології: численні кургани, місця давніх святилищ, скіфський курган, скіфське городище “Кардашів вал”, городище роменської культури, козацьке середньовічне містечко з фортифікаційними спорудами, а також розгалужена система підземних ходів.
Візит до Опішнього – чудова нагода придбати керамічні сувеніри.
Диканька
Легендарне село на Полтавщині, в якому до наших днів дійшли класицистична Миколаївська церква-усипальня Кочубеїв (1794р.), церква святої Трійці (1780р.), за легендою саме в ній коваль Вакула малював чорта. Також цікавою є тріумфальна арка (1820р.) збудована в честь приїзду імператора Олександра І. Цікавим є також пам’ятник установці БМ-13, встановлений на честь першого пострілу славетної “Катюші” на території України.
Також скористайтеся нагодою і доторкніться до кожного з чотирьох дубів-гігантів, які мають 600-800 років та висоту 20-22 метри, кажуть таким чином можна перейняти силу та довголіття. Саме під ними за легендою таємно зустрічалися красуня Мотря з гетьманом Іваном Мазепою.
Полтава
Літописна Лтава, зберегла для нас величезну кількість пам’яток археології та архітектури. Серед них найяскравішим є унікальний всесвітньовідомий ансамбль Круглої площі (1805-1811р.) з Корпусним парком та адміністративними будівлями міста.
Обов’язково слід відвідати державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви”, на його території пройшли битви у XIV-XX ст., що змінили хід історії в багатьох країнах на євразійському континенті.
Родзинкою міста є Полтавський краєзнавчий музей, колишній будинок Губернського земства (1903-1908р.), при побудові та оздобленні якого було використано традиційні мотиви української дерев’яної архітектури.
Оглянути чудову панораму Полтави зможемо з літописної Іванової гори, де зараз знаходяться відновлений Успенський собор з дзвіницею, садиба Івана Котляревського та улюблене місце фотографування – пам’ятник галушці.
"Такою розкішшю блищав один із днів спекотного серпня тисяча вісімсот… вісімсот… Так, літ тридцять буде назад тому, коли дорога, верст за десять до містечка Сорочинців кипіла народом, який поспішав із усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тягнулися незмінною низкою чумаки з сіллю й рибою. Гори горщиків, закутаних у сіно, повільно рухалися, здається, нудьгуючи своїм ув'язненням і темрявою, місцями тільки якась розписана яскраво миска або макітра хвалькувато висловлювалася з високо накопиченого на возі тину й привертала розчулені погляди прихильників розкоші. Багато перехожих поглядали із заздрістю на гончара, який повільними кроками йшов за своїм товаром, турботливо обкутуючи глиняних своїх франтів і кокеток ненависним для них сіном.
Одиноко в стороні тягнувся на стомлених волах віз, навалений мішками, прядивом, полотном і різною домашньою поклажею, за яким брів, у чистій полотняній сорочці й забруднених полотняних шароварах, його господар…"
