МАРІУПОЛЬ ПОДОРОЖУЄ ПОЛТАВЩИНОЮ

МАНДРУЙ УКРАЇНОЮ. ДИКАНЬКА - ОДНЕ ІЗ СЕМИ ЧУДЕС УКРАЇНИ.

МИКОЛАІВСЬКА церква оповита легендами та віковічною історією.
     Біла із сріблястим куполом  Миколаївська церква і понині вражає уяву численних гостей та жителів Диканьки. Красується вона на південній околиці селища. Стікалися сюди з усієї округи юрми богомільного люду вклонитися чудотворній іконі Спасителя Миколи, поспішали на гучний переспів багатопудових дзвонів. Як свідчать не лише народні перекази, а й архівні документи, у глибоку давнину, коли   диканськими землями і лісом володів архієпископ Чернігівський Лазар Баранович ,  після грози на пеньку  загадково з’явилася ікона Святого Миколая. В окрузі швидко розійшлася чутка про чудотворну ікону, тоді й збудували на місці знахідки у 70- роках XVII першу дерев’яну церкву із  пам’ятним пеньком всередині, який  прийняв на себе метровий дубовий хрест. А ліс навколо церкви називали відтоді Миколаївським. Згодом, у 1681 році поряд було відкрито шпиталь, надаючи допомогу хворим і старцям за пожертви «в кружку» біля образа Миколая. Пізніше,  у 1687 році  архієпископ Чернігівський передав диканські землі генеральному писарю, а пізніше генеральному судді Запорізького війська В. Л. Кочубею, відтоді  Кочубеї володіли Диканькою та навколишніми землями  аж до революції 1917 року. Миколаївська церква давала їм великі прибутки, а чудотворна ікона вабила численних прихожан, хворих, обездолених, які сходились сюди звідусіль, з усіх кінців Російської імперії,  навіть із Сибіру, з надією вимолити зцілення або кращу долю. Людський потік не вщухає і понині…

 У 1794 році на місці дерев’яної церкви за проектом зодчого тієї епохи  М. О. Львова на кошти Віктора Павловича Кочубея збудували кам’яну церкву, що збереглася і дотепер.
 Миколаївська церква  ротондальної форми побудована у стилі зрілого класицизму має подвійний купол, застосований вперше  у храмовому мистецтві російським Леонардо да Вінчі, як називали архітектора Львова. Пізніше винахід Миколи Львова запозиче А. Н. Вороніхін при будівництві Казанського собору у С-Петербурзі.  У міжкупольному просторі на третьому поверсі, куди ведуть вузькі гвинтові сходи, знаходяться хори, а сонячне проміння лине через невидимі зсередини вікна, то коли співає хор – відчуття співу, що лине з небес.
      Досі не розгадана таємниця знаменитих  «повітряних печей» архітектора Львова. Вони виконували потрійну функцію: обігрівали храм взимку, були  кондиціонером, не пропускаючи літньої спеки, а також слугували  вентиляцією усипальні роду Кочубеїв, яка знаходиться під церквою. «Для вентиляции склепа прототопить немного»,- було написано на дверцятах печі.

У склепі поховано п’ять князів і три княгині із роду Кочубеїв, саркофаги виділяються білизною італійського мармуру, витонченістю робіт народних умільців Диканьки, які навчалися ремеслу в Італії. Майстрами-кріпаками  у 1851-1852 роках виготовлено також іконостас із мореного дуба, який вражає святістю і красою.

Чудотворний образ   Святителя Миколи, в честь якого споруджено храм, займав праву сторону від намісної ікони Спасителя.   

 

"ЗДВИГ - 2017" - ГОНЧАРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ

Опішне запрошує на Національний фестиваль гончарства

1 липня 2017 року в Українській Гончарній столиці – містечку Опішному в Полтавщині, завирує грандіозна подія – Національний фестиваль гончарства. 


Масштабне культурно-мистецьке дійство відбудеться в рамках ІХ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг–2017».



Щороку фестиваль відроджує гончарні традиції, пошановує гончарську професію й творчий доробок українських мистців кераміки, єднає всіх небайдужих до плекання національних духовних скарбів. 

Програму феєричного дійства складуть:

• ФОЛЬКЛОРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «ГОНЧАРСЬКЕ ПЕРЕВЕСЛО», що презентує фольклорні колективи й естрадні етногурти України;
• ДЕВ’ЯТИЙ МІЖНАРОДНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ЯРМАРОК «Гончарний Всесвіт в Україні – 2017» («PotteryUniverseUkraine–2017»). Годі шукати кращого місця, де водночас можна зустріти КРАЩИХ МИСТЦІВ України – гончарів, художників-керамістів, майстрів інших видів народного мистецтва, а також науковців, колекціонерів та підприємців! В Опішному ярмаркові традиції відроджуються як національна культурна автентика!
• СЬОМИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРС ГОНЧАРСЬКОГО БОДІПЕЙНТІНГУ «BodyCeramicFestUkraine» – дивовижна мистецька акція, спрямована на пізнання гончарських традицій через декорування тіла людини на гончарську тематику;
• виставка творів учасників СЬОМОГО Національного ковальського фестивалю «ВакулаФЕСТ-ХХІ», яка демонструє високомистецькі твори ковальства на тему гончарства й відроджує традиції ремесла металу та вогню;
• ВИСТАВКИ КЕРАМІКИ в Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури, мистецькі проекти художників-керамістів, майстрів-гончарів, ковалів;
• ГОНЧАРСЬКІ МАЙСТЕР-КЛАСИ;
• КОВАЛЬСЬКІ МАЙСТЕР-КЛАСИ;


• ДИТЯЧІ КОНКУРСИ Й РОЗВАГИ;
• УКРАЇНСЬКА КУХНЯ.

Координати Фестивалю:

Дата проведення – 1 липня 2017 року, початок о 10.00 год.

Місце проведення – Центр розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (вул. Явдохи та Гаврила Пошивайлів 3, Опішне, Полтавщина).
Місце поселення: "Затишна оселя" - сільська гостинна садиба зеленого туризму у ДИКАНЦІ, тел.: 066 78 313 26

Контакти організаторів:

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному 

адреса: вул. Василя Кричевського, 102, Опішне, Полтавщина, 38164; 

тел./факс (05353) 42416, 42417, 42415; моб.тел. (067) 557 47 57; 

e-mail: opishne-museum@ukr.net;

сайти: http://www.opishne-museum.gov.ua/, https://www.facebook.com/MuseumOfPotteryInOpishnya 

Відеопрезентація Фестивалю в Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=qlP3sWJteEw

Національний фестиваль гончарства в Опішному стане справжнім відкриттям на мапі незабутнього відпочинку й захоплюючих вражень!

ВОРОТА У ДИКАНЬКУ

 ВІЗИТКОЮ Диканьки є Тріумфальна арка, вона впадає в око  кожному подорожуючому, бо знаходиться при в’їзді до селища. Символ Диканьки можна тлумачити як:

1-  Арка-єдиний пам’ятник на теренах України,  що увінчує тріумф перемоги у Вітчизняній війні 1812 року з французами.

 2 -  Арка – парадні ворота, помпезний жест поклоніння імператору Росії Олександру I, що заїхав до Диканьки. 

3- Врешті, Аркою Кочубей увіковічив своє ім’я, її всі називають  - Кочубеївські ворота.

Так от: 3 серпня 1820 року як парадний в'їзд до садиби Кочубеїв було відкрито Тріумфальні ворота, споруджені в пам'ять приїзду до Диканьки імператора Олександра I (автор проекту – академік архітектури Луїджі Руска). Її  було відкрито задовго до того, як аналогічні споруди було зведено в Росії – Нарвські тріумфальні ворота у Санкт-Петербурзі за проектом архітектора В.П. Стасова (1834 р.) та Московські тріумфальні ворота на Кутузовському проспекті у Москві відомого зодчого Й.І. Бове (1827 – 1834 рр.). Всі ці арки є архітектурними пам'ятниками епохи і мають велику історичну цінність. 

Споруджені за ініціативою В.П. Кочубея (учасника визначальної військової ради в Філях та одного з активних діячів антинаполеоновської коаліції) Тріумфальні ворота стали історичним символом Диканьки,  неповторною окрасою.

У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945р.) арка надзвичайно  постраджала. В 1953 р. була мало не знесена. В липні 1954 р. відреставрована. У 2008р. проведено капітальний ремонт за кошти диканського мецената Ю.М.Кішенця.

ДИКАНЬКА - НАШ РІДНИЙ КРАЙ

Святотроїцька церква у Диканці

СВІТзаОЧІ ЗАРУЛИВ У ДИКАНЬКУ

    Велосипедисти із Києва туром вихідного дня для велопокатеньок вибрали Полтавщину. Із столиці потягом, дібравшись до станції Гоголево, далі рушили гоголівським маршрутом до Диканьки. Дорога рівна, погода пречудова, краєвиди вражаючі - чом би й не покататися? Велотуристи були у захваті від мандрівки. На ніч зупинилися у оселі сільського зеленого туризму "Затишна оселя", що у Диканці.
   Бадьорі і повні сил на новий ривок, підкріпившись полтавськими галушками (а як же без традиційної страви по- диканськи?), поласувавши домашньою випічкою і  чашкою духм'яного травяного чаю, гості порулили далі.
    У зворотню дорогу до Києва, спутавши двоколісного, столичні туристи пустяться потягом Полтава - Київ. А за день вони прокотять колесами по історичній Диканці, відвідають 800-літні дуби-велети, побувають біля Пивоварських ставків, забредуть до  Бузкової ями, яка невдовзі заквітне і збере звідусіль люд на гуляння у Диканці всенародного  свята "Пісні Бузкового гаю". Через Диканьку пролягає гоголівський маршрут, Диканька складає список міст акції "Сім чудес України". Це означає, що  дивовижів для туристів вистачить.
     Від Диканьки до Полтави - 25 км. Та цей шлях велосипедисти долатимуть не автотрасою, а  уздовж річки Ворскла! Можете тільки  уявити, які краєвиди впадуть до їхніх ніг, які горизонти зачарують погляд і які   п'янкі  аромати весни вдихатимуть вони!  Бажаємо велокатникам легких підйомів, рівних доріг і ніяких перешкод до мрії.
            Подорожуйте Батьківщиною, любіть своє, українське!

ЗУСТРІТИСЯ У ДИКАНЦІ -

вирішили гонщики- екстремали,  для яких це водночас улюблений вид спорту і  спосіб відпочинку.  Проте, зважаючи на складнощі дороги, непередбачувані ситуації, у яких проявляється чоловічий характер, взаємодопомога  і  взаємовиручка, це, швидше всього, спосіб життя мотогонщиків із Харкова. 

Диканька - одне із 7 чудес України. Через Диканьку пролягає, зокрема, Гоголівський маршрут. Дістатися до віковічних 800-літніх дубів зараз проблемно.  Весна - пора бездоріжжя диканськими дикими лісами, та тільки не для тетрациклів. Для таких  відчайдухів що грязніше - то краще!  

Сталеві коні долають кілометри доріг, водні переправи, пригоди і перешкоди. Місцем  відпочинку було   обрано "Затишну оселю" у Диканці.  Хлопці  смакували  полтавськими галушками, жарили  шашличок і планували  завітати до Диканьки наступного разу, коли вода у Ворсклі буде тепла і цвістиме бузок. До зустрічі!